Бачила в Львові хлопчика схожого на обі.Та я навіть прийняла його за обі.Так і кажу мамі:"отам напевно стоїть хлопчик з нашого ліцею.Може підійдемо?".А мама:"та часу нема, йдемо.Потім побачитесь".І тут хлопчик обертається, і я розумію, що це не обі.Було б смішно, якби ми підійшли.І я зрозуміла, що бачу його вже в прохожих, вскрізь.