Вони лежали на лавочках, як дві дворові щльондри.Підцепити пациків в клубі це нормально, але їх поведінка була жахливою.Вони були п"яними і Енні це дуже не подобалося.Вона сиділа там самотня, хоча і не хотіла щоб біля неї сидів такий самий незнайомий хлопець і запихав свого язика їй до рота, але це всеодно було жахливо.Енні дуже хотіла піти додому, та вона не могла цього зробити.По-перше вдома не знали, що вона вирішила піти собі в клуб, а по-друге вона не могла покинути Тару тут.Та як пізніше вияснилось, Тарі не треба було опіки Енні.
Дівчина сидіти там на краю лавочки і споглядала цю огидну ситуацію, і чим далі тим гірше вона себе почувала.Ті хлопці купили дівчатам випити, і Тара з Джулією пили з задоволенням, та Енні лише робила вигляд, що вона п"є, щоб її не чіпали.Дівчина була тверезою і не хотіла змінювати цього.Джулія практично відключалась на колінах у хлопця якого звали Джуліан, а він все водив рукою по її талії, бедру і затримувався на її округлому заду.Тара, не зважаючи на те, що вона зустрічається з Ендрю майже рік, обіймалася з Джоном.Вони все пили і пили, голосно сміялись і про щось жваво говорили.Енні сиділа обійнявши свої коліна руками і все більше дивувалася всьому цьому.Дівчина встала, і всі почали питатись куди вона зібралась, на годиннику була 5 ранку, куди вона може йти сама?
-Я піду сяду на качелю.-сказала Енні, і повільно пішла по траві, до качелі, яка висіла в тому дворі, в який вони прийшли випивати.
-Енні, та не йди, сиди з нами.-кричала Тара.
-Залиш її, хай собі дівчинка покатається на качельці, дай дитині потішитись.-сказав Джуліан.
-Їй напевно сумно що в неї немає кавалера, як у вас, тому вона і сіла там.Дивно чого вона не поїхала тоді додому.Її тут ніхто не тримає, а так би вже була собі вдома.-Джон думав, що він говорить це тихо, та Енні сидячи досить на великій відстані від них усе чула.
-Розкажу вам таємницю, мені зовсім не сумно.-промовила Енні, знаючи, що її ніхто не почув.
Дівчина розкатувалась на качелі, взад вперед, взад, вперед.Вона заплющила очі і насолоджувалась прохолодним повітрям, яке доходило сюди від озера.Ці йолопи її обговорювали деякий час, вона все чула, але насправді їй було всерівно що вони думають і говорять.Єдине було їй образливо, що Тара також була там і вона також обговорювала її, за її спино.Вони пили і далі сміялись, і знову пили.Але через деякий час Енні зрозуміла, що розмови стихли, і вона розплющила очі щоб впевнитись, що вони не залишили її тут саму.І те, що вона побачила здивувало ще більше, і вона подумала про те щоб краще вони її залишили.Картина була такою:ці дві парочки сиділи і цілувалися.Та коли Енні ще прислухала, було чути жахливе цмакання.від якого її ледь не вирвало.Про що вони думали взагалі?Я ще розумію Джулію, їй то всерівно, але Тара, як вона могла знову це зробити.Який раз вона вже зраджувала Ендрю.Не простіше було б з ним розійтись, ніж поводити себе як підла сука.Енні витягнула телефон з карману і подивилась на годинну.Пів шостої.Можна вже йти додому.Якраз трохи пройдуся і буду коло сьомої вдома.Ніхто нічого і не дізнається.А як набридне йти, викличу таксі.Енні різко встала з качелі і підійшла до столика за яким сиділи парочки.
-Таро, я йду додому.Всім допобачення.-сказала Енні беручи свою сумку зі столу.
Тара навіть ніяк на це не зреагувала.Джон почав щось говорити, а Джулія з Джуліаном були заняті обміном слюни.Енні стрімко йшла подорозі.Попереду було озеро, на дворі вже було світло, і пейзаж був неймовірний.Енні замилувалась ним, але йти продовжувала.Позаду Енні почула чиїсь кроки, хтось дуже швидко біг, щоб її наздогнати.Енні не обернулась, але крок сповільнила.Вона знала, що це біжить Тара.Дівчина зупинилась біля неї.
-Нащо ти пішла за мною?Як ти залишила Джулію там з ними саму?-спиталась Енні.
-Бо ти для мене дорожча.
-Якщо чесно мене не хвилює, що ти зараз тут говориш.Не треба було йти за мною.Повертайся туди.Тобі там як на мене було добре.
-Ну так, давай знову почни мене проганяти від себе.Так кожного разу.
-Я тебе не проганяю.Просто я тебе більше не поважаю, і не хочу йти поряд з такою людиною.-Енні промовила ці слова з особливою огидою і злістю.Вона справді не хотіла йти поряд з Тарою.Дівчина хотіла просто потрапити додому.
Тут в Тари задзвонив телефон.
-Так?Я шукаю Енні.Так сонечко, я не можу її знайти.Вона не хоче зі мною говорити.Зачей трохи, я зараз до тебе передзвоню.
-Навіщо ти йому брешеш?Ти не можеш сказати, що ти їдеш зі мною додому?
-Ні.Я не хочу.Він поїде тоді з нами.
-Та ні, він поїде з тобою.Я поїду до себе додому.
-То ти мене вже не збираєшся пускати до себе додому?-здивовано спиталась Тара.
-Та ні ти можеш зайти, я вже не відпущу тебе додому, тим більше твої речі в мене.Але поїду я сама.
-Не видумуй Енні.Ми їдемо разом.
-Ти це скажи своєму хлопцю.У Тари якраз почав дзвонити телефон.Дівчина взяла труубку:
-Так котику.Я її ще не знайшла, якраз підходжу до цього магазинчику коло готелю.Зачекай трошки, я ще зараз передзвоню.
-Йдемо швидше, вони вже йдуть за ними.-сказала Тара і пришвидшила крок.
-Таро, викликай таксі, бо я вже змерзла.
-Та ні, йдемо пішки.Я також змерзла, але ходімо пішки.
-Таро, я не збираюсь через тебе знову захворіти.Я дуже сильно змерзла і хочу вже щоб цей день накінець закінчився.Я хочу додому.Викликай таксі.-Енні практично зривалась на крик.
-Добре.Я зараз наберу таксі.-сказала дівчина витягуючи телефон із сумочки.
-Ало, доброго дня, нам потрібно таксі.
Тара назвала наше місце знаходження, ще декілька хвилин трубку коло вуха, а потім промовила:
-Дуже дякую.І поклала трубку.
-Ну що там?
-Вже їде.
-Клас.
В Тари надзвонював телефон, та вона не брала трубки, раз за разом вибиваючи.Енні переступала з ноги на ногу і мріяла про те, як вже ляже в своє тепле ліжечко і хоч трохи поспить.
Тут до дівчат під"їхав джип.З нього виглядав якийсь чоловік і він запитав:
-Вибачте дівчатка, ви незнаєте чи клуб ще працює?-його єхидна усмішка лякала.
-Ні.Клуб вже не працює.Він зачинився ще в 5 годині, а зараз вже 6.-відповіла Енні впевненим твердим голосом.
-Ну дякую дівчата.-чоловік на джипі, закрив вікно і поїхав собі.Та тут до них знову під"їхала машина.Але ця машина вже була їм знайома.Це був той хлопець з яким вони познайомились на початку вечора, здається його звали Ден, та Енні була не впевнена щодо цього.
-Ну що ви дівчата тут робите?Гарно погуляли?-спитав хлопець виходячи з машини.З іншого боку вийшов його брат, імені якого Енні також не пам"ятала.
-Та нормально ми провели час.Потанцювали.прогулялись.От зараз чекаємо на таксі.-Тара мило посміхалась хлопцям.
-Ну то давайте я вас підкину.Я ж вам казав що живу з вами в одному районі.Я сьогодні служба доставки гарних дівчат.-Ден посміхався, і всім своїм виглядом показував, що він дійсно хоче нам допомогти, а не скривдити.
-Ну як Енні, їдемо?-спитала Тара.
Енні вагалася, вона його не боялась, але не була впевнена чи хоче їхати з ним.
-А як же таксі?-спитала Енні.
-Та нащо тобі те таксі?Я вас безплатно довезу.-відповів Ден.
-Ну добре.Поїхали.-погодилась Енні, і вони сіли в машину.
- не переживайте дівчатка, довезу як має бути.
В Тари все ще дзвонив телефон.Вона не хотіла брати телефон.Вона не хротіла брехати, адже вона покинула Джулію, з тими двома, і вона не хотіла виправдовуватись ні перед нею ні перед Джоном.Але треба було щось робити.Ден із своїм братом про щось розмовляли час від часу звертаючись до нас, а ми так сама відповідали короткими фразочками, щою підтримувати розмову.
-Ден, притормози будь ласка, маю підняти трубку.-промовила Тара, потираючи плече хлопця.Ден збавив швидкість і ми почали їхати повільно.
-Ало?Так Джон, я тут коло цього магазинчику.Я не можу знайти Енні, і не знаю як повернутися назад.Я не пам"ятаю дороги, і не знаю що мені робити.Ні Джон я не вішаю тобі локшину на вуха.Я серйозно заблукала.Ні, я не їду на машині, ти що смієшся з мене?
дЕН ІЗ СВОЇМ БРАТОМ СМІЯЛИСЯ з Тари, адже вона настільки вправно вішала локшину на вуха Джону, що це було справді смішно.Тара все говорила і говорила, хлопці сміялись з неї, і Енні здавалося, що це прожовжується безкінечно.
Коли ж це все припиниться?
Тара поклала трубку, і Ден прибавив швидкість.
-Ти знаєш, якби в мене була така дівчина, як ти.І вона б мені так вішала локшину, я би вже з тобою щось би зробив.-сказав Ден обертаючись до нас.
-Це не мій хлопець.А ти дивись на дорогу, бо ми зараз у когось вріжемось.
Та їхали ми не довго.
-Чорт, чорт, чорт.-повторював Ден.
-Що сталося.-спитав у нього брат.
-та в мене закінчилось пальне.вибачте дівчата, я нге зможу вас довезти.пробачте мене будь ласка, забув заправитись.
-та нічого, ми вийдемо тут, нам вже недалеко додому.Дійдемо.-сказала Енні
Ден притормозив коло бардюру, і ми почали виходити з машинни.Вони з братом також вийшли.
-Вибачте будь ласка мене дівчата.-все повторював Ден.
-та нічого.все нормально.-тара підійшла до нього і торкнулась до грудей-дякую що підвезли, ну все бувайте.І дівчата почали йти пішки.Енні швидко бігла попереду, стараючись відірватись від Тари.А тара пленталась позаду, розмовляючи по телефону і далі вішаючи локшину Джону на вуха.
Вони все йшли і йшли, а вона все говорила і говорила.енні не слухала про що та говорит, та лише її присутність не ймовірно дратувала дівчину.Енні не могла їй пробачити того, як вона себе поводила цієї ночі.Вона була дико на неї ображена, і знала, що це не пройде.Тара чинила так не вперше, і Енні була впевнена, що не востаннє.ЦУе просто те, ким являється Тара насправді, і вона ніколи не зміниться.
-Ну що?-спитала тара.
Енні навіть не помітила коли та припинила говорити по телефону.
-Та нічого-байдежу відповіла Енні.-як там твоя нова найкраща подруга?вона доддумалась поїхати додому?
-Так.Хлопці її відвезли на таксі додому.Правда Джон сказав, що вона дуже довго не могла згадати де вона живе, та накінець вони це в неї вивідали і довезли.А ще він сказав що вони нас бачили, що вона повз нас проїжджали.
-Ммм, круто.Ну я рада, що вона доїхала нормально додому.Але я не можу зрозуміти тебе.Навіщо ти зраджуєш Ендрю?І це ж не вперше вже.Чому ти не можеш просто порвати з ним?І все би було нормально.Ти б могла собі робити все що тобі заманеться.
-Я так не можу.Я його люблю.До того ж він також цілувався з іншою.
-як це ти не можеш?тим більше якщо він так само зраджує тобі?це не любов, ви просто знущаєтесь один з одного.І ти ведеш себе підло!
-я це знаю.просто я підла скотина.