Збираю речі, кладу телефон, манговий сік
і розумію
як це залишати все тут, в місті
всі проблеми, всіх ворогів, всіх близьких, всіх рідних
ми багато чого сприймаємо по думці інших, ми піддаємось їй, а не думаємо своєю власною головою на плечах
через це все руйнується
довіра, кохання, дружба
не можна так
ми не праві
жити ж нам
розплачуватись теж нам, а не сусіду, не мамі, не подрузі
якби ми знали
аби ми розуміли що краще, що правильно, що потрібно
та ніколи цього не зрозуміємо
це життя таке важке, заплутане
потрібно прожити одне, щоб прийняти інше
потрібно зробити помилку
стати самотнім
і тоді, може
щось дійде
людина, яка все втрачає розуміє, що світ жорстокій
важко
навколо одні люди, які шукають вигоду і підводять в саму потрібну хвилину
рідко бувають ті, хто до кінця
я не плачу
ні
в мене є ті люди
але ж все таки потрібно пережити багато чого, щоб зрозуміти все
своє життя в першу чергу
та бляха-муха
не втрачайте цінних
нас на світі семеро
а ті хто потрібні
хах
два три чотири
а може і більше
це все вам вирішувати
кого кохати до безтями
з ким дружити до останнього
з ким ворогувати
та буде все
це життя і доля зробить важкі випробовування для нас
і чи шукати абрикоси з подругою чи сидіти вдома і ридати
вам вирішувати
життя-дорога
кожен провулок - новий крок
вибирайте самі