Моїй любові.
Я не можу прожити і хвилини щоб не думати про тебе. Ти завжди у моїх думках. Я згораю із середини від почуттів до тебе. Хочу щоб ти був поряд і обійняв мене. Знаю, що це неможливо, ти так близько але водночас так далеко. Це так боляче дивитись на тебе коли тримаєш її за руку, цілуєш у щоку, обіймаєш і притискаєш до себе. Серце стискується так, що ця біль відчутна по усьому тілу, аж до кінчиків пальців. Мене це вбиває, та я не смію нічого сказати. Любити без відповіді це пекельна мука. Та чи люблю я тебе? Я вже сама не розумію, що я відчуваю. Це все як сон, який продовжується з дня у день. Я ходжу так, наче у мене на очах пелена, яка постійно заважає мені бачити світ реальним. Марю. Простягаю руки і кричу щоб мене врятували, та ніхто цього не помічає. Зверни увагу, я помираю, прошу тебе! Торкнись в останнє, щоб я могла хоч померти щасливою. Почуй поклик моєї душі. Відчуй мене. Мене справжню. Побач хто я.