Хто я?
Де я опинюсь через 2 місяці?
Що буде далі?
Як мені з цим усім впоратись?
Чи варто мені у це заглиблюватись? Чому я постійно про це думаю? Навіщо мені це?
Хочеться просто забути. Бо думки вбивають мене, повільно і непомітно, з дня у день, уже довгий час. Чого я саме така яка є? Знаю мені треба змінитись. Але також розумію, що змінити можна не все. Деякі речі закладені у нас всередині, це те з чим ми народжуємося і помираємо. От чому я постійно приймаю усе близько до серця? Чому мене усе хвилює? Чому я не можу просто заспокоїтись і робити те що мені треба. Я сама собі постійно у всьому заважаю. Сама стою у себе на шляху. Я маю з цим щось зробити, ще б знати що саме. Як можна боротися з самим собою?
Душевний спокій і врівноваженість, ось що мені потрібно на даний момент, більше нічого. Стерти усе з пам’яті усе не потрібне, забути про емоції і робити те, що мушу. А мушу я зараз вчитись. В мене залишилось три тижні на те щоб хоч якось врятувати ситуацію, яку я сама і спровокувала.
Лиш би не впасти у паніку як завжди. Треба зібратись і йти зараз тільки вперед, вже до кінця.
Поразок ми не признаємо, тільки перемогу. Друге місце мене ніколи не влаштовувало, друге місце це сором який не можливо витримати. А пасти задніх я собі забороняю, якщо за щось берешся, то роби вже це якомога краще. Перебори! Переможи сама себе! Вбий цю лінь всередині себе!
Розібратись, зрозуміти, змінити. Виграти.