давненько я сюди вже не писала..накипіло.не знаю навіть до кого можна звернутися.так смішно, адже, коли комусь потрібна допомога-я завжди на зв.язку, а коли погано мені, я сиджу і навіть не знаю чий номер набрати.у всіх свої справи, нікому окрім мене не потрібні мої проблеми..
в моєму житті неначе знову чорна смуга.та, коли тебе не розуміють.мене не розуміють всі.всі.чи не хотять цього робити..не знаю, але краще від цього не стає.я так вже стомилася, навіть робити вигляд, що все добре..чесно?в мене все погано.по-га-но
я напевно повинна радіти, що кудись їду відпочивати?що ось вже скоро я буду на морі, згодом в Польщі, мені стає сумно від цих думок, що я уїжаю.нажаль не можливо вже відмовитись від Польщі, та ради мене ніхто дома вже не залишиться, всі поїдуть на море.не хочу я нікуди їхати.чому це ніхто не розуміє?від цих "веселих подорожей" одні лише проблеми
мене не розуміють батьки, мене не розуміють подруги, мене не розуміє мій хлопець..таке відчуття, ніби на данний момент я нікому не потрібна, чи згодом щось зміниться?
де все те, що було раніше?не потрібно думати, що я плакса, чи щось в цьому роді, але я не винна, що сприймаю все дуже близько до серця, і з цими останніми подіями в житті, я навіть не пам.ятаю, коли останній раз щиро усміхалася, не із-за того, що потрібно, а із-за того, що хочеться.немає щастя, немає того відчуття, що я щаслива.і напевно вже не буде
в останній час дізнаюся лише про погані новини, вже й не надіюсь на щось хороше.це правильно?
сил моїх більше немає
саме болюче це те, що та людина, яка є для мене не просто коханою людиною, а більше, просто змінив до мене відношення.перелюбив?я хочу, щоб все стало на свої місця, але здається цього вже не буде, ну отлічно,