Моє кохання прийшло до мене зовсім неочікувано.Ми вчились в одній школі, навіть в одному класі, починаючи з 8 класу.Ніколи один одного не любили, робили всякі неприємні речі, ображали.Але починаючи з десятого класу, він мені дуже почав подобатись, я навіть не знаю чому, і незважаючи на це ми продовжували сваритись. Я навіть і мріяти не могла, про те щоб ми були разом.Я просила свою подругу, яка з ним дружить з дитинства, щоб спитала щось на рахунок мене, якось підштовхнула його і мене.Але вона постійно не знаходила зручного моменту.А цього і не потрібно було! Я зробила перший крок, написавши йому в скайпі, ми почали трохи налагоджувати контакт, але марно.В один морозний день, День Народження нашого однокласника 12.02.2011, доля звела нас сама!Моя мама поїхала в село, а я залишилась вдома, тому що в неділю потрібно було на репетиторство з математики. ДН Жені ми вирішили відсвяткувати в мене.Ми пили, сміялись, говорили, була я, Женя, Женя, Владі Максім, і мені подзвонив ВІН!!Він попросив прийти до мене з Максімом, щоб випити, тому що було дуже холодно.Він прийшов..Я була вже випивша, і зробила перший крок... Ми лежали на ліжку і цілувались.На слідуючий день він зустрів мене з математики, і провів додому.Тоді він сказав мені 3 слова"Я тебе люблю".Я була найщасливішою людиною на землі.Але йому нічого не відповіла, бо він був п"яний, і я не сприйняла це дуже серйозно.Потім, все було спокійно, я не знала що робити, ми не були парою, але й не були друзями. Зараз ми разом вже 2 роки і 4 міс., ми пережили скільки сварок, непорозумінь, сліз.Але я по-справжньому щаслива і дуже його кохаю! Ми ще тоді вирішили, що той день(12.02.2011) будемо вважати нашим днем! Я рада, що він у мене є.Він моя опора, радість, підтримка, з ним мені спокійно і затишно.І хай там будуть ті сварки, але ж те що у нас є, наша любов, це безцінно, і воно варто того, щоб терпіти, чекати, і надіятись, вірити в НАШЕ майбутнє!!