День як день, а вечір це правал шо ж робилось, як згадаю, але весело було)) Ванесса, в мене якогось милого твоя пружинка на руці) оце ж я здурію там 2 тижні на цьому острові без вас всіх до єдиного, без вашого сміху, плачу, скарг і без твоїх шуточок, шановний, Саша!!! Мені цей вечір показав багато. Хто є хто. Час іде, а те що в середині не скоро зміниться. Все живе у нас в пам'яті, і часто-густо згадаєш і бере тебе за струни, і тремтиш, на моментах коли колись сміявся та дурів. Була люта зима, а вже наше літо, а не змінилось нічого, хіба хтось прийшов, а хтось пішов, але ми всі разом… є, були, і будем. Назавжди в пам'яті