мені здається, у багатьох була людина (і не важливо, друг, подруга, хлопець або дівчина), з яким ви розійшлися через якісь обставини, що склалися і може із задоволенням би повернулися до неї, але не повернетеся. тому що більше не бачите в цьому ніякого сенсу. я людина, якій складно прив'язуватися до людей. ВЖЕ складно. раніше якраз таки з цим проблем ніяких не було. але чим далі час рухається, тим мені складніше. та я й не вважаю це занадто вже великою проблемою для себе, менше буде розчарувань у людях… у моєму житті, не дуже довгочасно правда, була людина, яку я б могла назвати другом, нехай і не кращим, не близьким, але це була людина, з якою мені було просто добре спілкуватися (але все ж не на рівні приятелів, а щось серйозне я могла їй теж розповісти). я не хочу говорити, чи це був хлопець, чи це була дівчина, я просто буду називати цю людину словом "друг"…ця людина пройшла через мою стіну, за кордон якої я мало кого впускала і може вона не стала мені кращим другом, але принаймні у свій час займала вагоме місце в моєму житті. хоча б просто тому, що була не такою людиною, як інші.. особисто для мене. у кому, в той час, я бачила лише доброту і чуйність, нескінченну життєрадісність, хто ніколи не ображався на мої зайоби і випади, а просто закривав очі, я ж швидко остиваю, так же ж?)) я була відкрита з цією людиною. і напевно.. шкода, що ми прийшли до того, що маємо.. кожна людина змінюється, адже ми дорослішаємо і ця людина не стала винятком. точно так само, як винятком не стала і я. з плином часу просто прийшло розуміння того, що нас більше не об'єднує стільки, скільки було раніше.. що ми більше не розуміємо один одного, тому що абсолютно різними стали інтереси, погляди і цілі на життя, думки з приводу того, як реалізовувати задумане. я не шкодую про те, що знала цю людину, що дружила з нею і проводила разом стільки часу. і може, десь у глибині душі і сидить ностальгія за минулим…але одночасно я розумію і те, що навряд чи ці відносини повернуться.. ніхто з нас вже не відчуває нестачі спілкування один з одним. ображатися на це нерозумно, так склалося, так піздато лягла карта… кожна людина приходить в наше життя для чогось, щоб чогось нас навчити, щось нам дати.. люди - тимчасові актори на нашій сцені, кожному призначена своя роль. і лише одиниці стають справжніми геніями всього, що відбувається на сцені життя кожної людини.
Коли людина йде - відпускай. Доля виключає зайвих. Це не означає, що вона погана - це означає, що її роль у твоєму житті вже зіграна.