зовісм недавно поняла те, що я змінилась.не знаю які саме події мене змінили, але на речі дивишся тепер зовсім по-іншому.змінили люди, слова, ставлення і погляди на якісь речі дуже змінились десь в середині.взагалі по житті я така людина:завжди шось аналізую, переживаю, пропускаю через себе, чекаю, надіюсь, думаю на перед.
а зараз…я розумію що дуже все близько сприймала, слухаючи думку інших, або просто знаючи її, переживала як я буду виглядати, як щось буде виглядати збоку.
буває згадую і сама з себе сміюсь: шооооо?я?із за неї(нього) із за чогось парюсь, я? можу гризти себе з середини за щось і шо це дає!?я стільки часу і нервів тратила на те що треба було просто як листок взяти скомкати, грубо-підтертись і викінути в сміття.да я рада, да в мені тепер гордість якась маленька за це, що я так довго йшла до того щоб забити на все непотрібне, забути минуле, йти далі, і жити в першу чергу для себе!і ніхто тепер не буде мені мішати, ніхто не має права лізти в те що дороге мені!ніхто не має права судити мене, моє життя і якимось чином змінювати його як йому хочеться.хватить!я хочу просто жити так як я хочу а не так як буде вигідно комусь.ті люди які мене ненавидять мені не до них, ті які збирають сплєтні, говорять за моєю спиною, які мене і трооооохі навіть не знають насправді, живіть своїм життям, а не страдайте фігньою.а ті люди які залишились зімною, яким час показав яка я, не відвернулись, дякую, просто сам факт що ви є, і знаєте мене-багато значить.і ті люди які були в моєму житті, не просто так, багатому навчили, саме цінне шо від кожної людини я маю і можу цінувати-це пам*ять.
І мені дуже жаль, що так мало людей чогось варті.