Настрою нуль. Якась дурня твориться. Раніше, на це все я б могла відповісти порізаною рукою чи ще якимись дурними діями, але зараз все зовсім не так, і взагалі не хочеться щось комусь казати. Просто задофіга всього запуталось. Я в шоці з тебе, Юр. Невже потрібно було цим все ускладнювати? Спілкувались як раніше та і все… Я розумію що більшого хочеться, і мені хотілось. В нас був шанс, але зараз мені це не потрібно і даром. Так що френдзона і всі діла. Я себе ненавижду, так як і ти..не переймайся. Мені важко дивитись в очі тобі, і казати кожен раз що нічого не може бути, знаючи силу твого бажання і твої надії. А ще інший Юра, я себе і через нього ненавиджу. Мене бісять твої псіхі. Ти немаєш своєї думки, і взагалі я незнаю навіщо треба було повертати цю дружбу, нічого хорошого вона нікому не принесла. Я багато разів дурила себе сама, і внушала що нікого не люблю, але варто лише глянути на нього, чи просто наткнутись на фото, як все починається знову. Якось раніше було важко і боляче, але зараз мені добре. Дійсно, я щаслива. Я можу говорити з тобою, бачити тебе і просто любити. Хоча скоріше за все нікому це не треба, але що є те є. Я вдячна тобі за все. За останній час ти став близькою людиною, і справді я не уявляю яким би було життя без тебе. Я іноді уявляю, як закінчиться школа і у всіх будуть свої справи, хтось кудись поїде вчитись, ми всі порозїжаємось і можливо ніколи більше не побачимось. Але найважче мені уявити, що замість тебе буде подобатись хтось інший. Я просто не уявляю хто може тебе замінити. Та і не хочу. Треба поки цінувати те що маємо. В любому випадку, я ніколи тебе не забуду і на данний момент не хочу втратити.