хотіла написати вірш,
та натхнення немає-
моя поетична душа страждає, та ше й в палаті воняє.
сральник далеко-лежу і терплю
і не знаю чи так, до рання доживу.
я лежу тут одня, наодинці з собою,
я була хвора легенями, після уколів-душою.
на другому етажі цигани, ходити туди страшно,
з малим циганом його п`яна баба, і злить її опасно.
ненавижу 2 поверх, там маніпуляційна кімната,
і жаль, шо сральник, саме там вбудували.
я лежу тут одна, наодинці з собою,
я убита горем, і тільки мама й Толік звонить.
старі приносять поїсти, лякають уколом,
но мені всьо равно, я тікаю додому,
до свого дівана, всої кімнати, свої Марьянки та її кохання.

p.s. гениально кажан!я поклоник твоего творчества!!выздоравливай скорей.

кстати.мы вскоре тебя посетим.жди!)