Віртуальні почуття… звідки беруться?…
У них легко зануритися, але складно прокинутися…
Таке оманливе все, що не хочеться вірити…
Стільки ніжності, пристрасті… та все не виміряти…
Складно витерпіти все… самотності катування…
Віртуальністю жити без реальної посмішки…
Стільки радості, болю… не кожен так зможе…
Вдячна Тобі… тут люблю Тебе… Боже…
Як же все набридло… як хочу я торкнутися…
Хоч побачити разок… але пора вже прокинутися…
Ми всього лише слова… тут ми більше не можемо…
Тільки байти летять… ними душу ми гложимо…
Ними мучимо серце… ними нерви спалюємо…
Віртуальні дверцята один для одного зриваємо…
Віртуально живемо… віртуально йдемо…
У віртуальній мережі немов мандрівники блукаємо…
Так йде день за днем … ми застрягли надовго…