Називається, як ніч то починається ця дурна карусель.
Оу, а ти сьогодні навіть подзвонив, ВЕСЕЛІ СЛОВА ТВОЇ БУЛИ, нічого не скажеш. Ну щож побачимо, що буде далі. Тобі обідно, знаю, нікому не хочеться бути кинутим. Але зрозумій і ти мене, це все таки моя манера пробачати людей. І ображатися не вмію. От і переростають мої необрази у висновки.
Так довго тривати не могло, я не вмію бути залізною адже залізна- це холодна. А у відносинах не має бути холоду. Мене у мурашки кидало біля тебе. Справа в тому, що кидало, адже вже ніколи не буде кидати. Нас немає.