Пока стояли в очереди за акварелью и ехали в метро читали одну книжку. Почитав всего пару страниц я снова влюбилась в книги

П очалося це з того, що я раптом захотів на канари. Не тому, що курорт, океан, екзотика, а тому, що вичитав у одному журналі, що там десь високо в горах, у вічнозелених нетрях є плем'я, яке не говорить між собою, а пересвистується. І я подумав - от якби й у нас не говорили, а пересвистувались. Бо стільки вже наговорено, до цілковитої втрати смислу. Та ще й якоюсь мовою недолюдською, сурогатом української і російської, мішанкою, плебейским сленгом, спадком рабського духу і недолугих понять, від чого на обличчі суспільства лежить знак дебілізму.