«Все насправді дуже серйозно. Я уже й не пам’ятаю того часу, коли засинав сам. Коли ніхто не будив мене посеред ночі, бо не спалось. Я вже звик до твоєї постійної штовханини, до твого дихання і стукоту серця. Звик починати ранок з поцілунків. Я ніби й не я без тебе. Звик настільки, що ти стала частиною мене!» – подумав я і сказав: - Ну все, достатньо ображатися., - вона глянула на мене з-під лоба, подумала собі купу нецензурних слів і спокійно відповіла: - Як скажеш. І все ж перестала, бо добре знала, про що я подумав. Так і живемо – я думаю, вона знає.х