ми перестаємо розумiти слово - ''люблю'', ми самi вбиваємо це слово. нажаль для бiльшостi сучасникiв любити це зустрiтись, ''полизатись'', попрощатись. мало хто розумiє справжню суть любовi, не розумiють навiть тi, якi б дуже цього хотiли, адже любов це вiдчуття, яке неможливо передати повнiсттю i точно. кожен з нас пережив розлуку, але у мене є питання - чи варто було так через це переживати? ви клялись що не забудете, що любите… i що? це все впусту, правда?! мало хто з нас пережив справжню любов, адже нам ще так мало рокiв. любов це коли ти щомитi думаєш про кохану людину, щомитi щиро думаєш про зустрiч, щомитi думаєш про те, щоб побачити посмiшку другоi половинки. i навiть, якщо ви розстанетесь ти не бажаєш зла, а просто хочеш, щоб все було добре. ти прикриваєш бiль своєю посмiшкою. любити буває боляче…