Наче зі сну вирвали.. шкода що нема можливості продовжити з того моменту на якому зупинився. Це була наче невагомість. Довго шукала може в мене щось болить і я не поїду на пару. Нічого, самопочуття на 5. Та ще й з плюсом. Після душу зрозуміла тупість тих пошуків, адже це ж прекрасно коли в тебе нічого не болить і ти повністю здоровенький. Їду в маршрутці і перебираю вчорашню розмову про життя разом і про роботу. Перебираю в голові знову і знову. Дійсно задумалась про перспективи того ким я зможу працювати. Працювати по закінченню університета за 2000 грн? Ні, не маю бажання.. а як же хороше життя? Гарний ремонт в квартирі, машинка, подорожі? Хочеться мати пристойну заробітню плату і не думати чи купити хліб чи ні.