Дивлюся свої старі фотографії, там такі очі, ще не пізнали болю, зради, і океану сліз… з зітханням розумію-Щасливе минуле. .

____

і справді. раніше все так було добре. так спокійно. а зараз… а що зараз? постійні стреси, істерики, недосипання. часу немає майже ні на що. один день зміняє інший. тут тобі п'ятниця, а не встиг оком мигнути і вже неділя. час їхати знову в Черкаси. тоді чекаєш знову п'ятниці(проміжок "понеділок - четвер" минає швидко.надто швидко.), щоб поїхати додому і хоч трохи відпочити.

та побачити когось рідного серцю.

і вже не так як раніше. не знаю, де це щастя. знаю лише одне: я ж така не одна. і не одній мені здається, що в житті все погано.

насправді треба пам'ятати, що немає щасливого життя, є лише щасливі дні, які наповнюють його. але чомусь в моєму житті вони не такі і часті.

і вже, читаючи гороскопи(якщо я раніше хоч трохи вірила), я свято вірю, що все це брехня. і тут тобі ні щастя, ні кохання, ні елементарного спокою.