Ті спогади, яким нема числа,
Ті речі, що незримі перед оком,
Для неї, ти витерпів до дна
Все те, що в собі таїш глибоко.
Наших днів, наших слів,
Наших тіл бажання -
В незриме мрево ніжності й мовчання…
Скорботна темінь твоїх почуттів,
Що линуть звідусіль і до світанку
Не можу з голови я викинути слів