все ж зібрала свої думки до купи, та почала писати книгу з чистого аркуша, забувши про минулий початок
як я раніше могла без цього?зараз я сиджу одна, зосереджена на книгі, та повністю в собі
я відчуваю легкість, та пишучи я забуваю абсолютно про все, та поринаю ніби в іншу реальність, де я одна, де все по іншому
хто б міг подумати, що мене вдохновить звичайна алея.але коли мені погано чи сумно, я йду саме туди, одна.тоді вона стає для мене не такою вже й звичайною.там я читаю книгу, пишу вірші чи слухаю музику.на душі стає відразу добре.саме із-за цього я вирішила в книгі зобразити туж саму алею
цікаво, що ж все таки вийде з цієї думки написати книгу.посміюсь чи поплачу?згодом побачим :) але все ж, коли я пишу, забуваю про все.пишу не думаючи, пишу від серця.така вже й у мене фантазія :)