Людям не потрібно потрапляти в пекло, вони і так кожного дня горять у пекельному вогні.Горять у брехні, гніві, печалі, болі, ненависті, ревності, самотності.Горять у своїх почуттях, не в змозі їх приборкати.І в більшості ми помираємо не від хвороб, не від старості, ми помираємо від вогню всередині нас, сидячи у своїй квартирі.Він спалює нас цілком і повністю, не даючи і шансу його загасити.День у день нагадуючи про себе і дошкуляючи згадкою про те, що ми нічого не зможемо зробити.І ми згораємо, довго і повільно, розносячись попелом по землі, повертаючись туди звідки прийшли.