Самотні ми з тобою, знаєш? Мені набридла трансляція он-лайн почуттів, бо через монітор я не побачу твоїх очей, не відчую твого дотику.Чому ж так? Я бачила у цьому вірність, і вірила на осліп, а чи варто так довіряти людині у такому несправедливому і холодному світі? Мені потрібно хоч трішечки тепла, а ти надто впертий щоб показати все-таки що я для тебе хоч щось означаю.Мені б вистачило двох хвилин побачити тебе. Живе спілкування ніколи ніщо не замінить. І знаєш, я ще вірю що ці стосунки не приречені на смерть… Хоча які стосунки? Ти вибач, я дурна. Перечитала мабуть книжок з хнпі-ендом.
