Іноді людям краще без тебе, аніж з тобою. І з цим потрібно вміти миритись. Іноді їм лише так здається. Взагалі, людям властиво кидатися з головою у нове заняття, у нову іграшку, зовсім забуваючи про ще зовсім нещодавно рідних їм речей чи людей… Однак через трохи, коли нове перестає бути новим, а стає звичним, вони все ж таки згадують про давно забуте, якого насправді їм так не вистачало увесь цей час. Але найчастіше це розуміння приходить надто пізно, коли повернути нічого не можна або немає що повертати.
І це все жорстока правда життя чи скоріше людської сутності. Сумно… Адже руйнувати завжди набагато легше й швидше, ніж будувати, а тим більше відбудовувати уже зруйноване.
Тому перед тим, як віддаватись цілком чомусь новому, краще подумайте чи варто воно того і чи не відштовхнете від себе найголовніше, щось справжнє, в гонитві за примарною рожевою мрією.
Цілую,
О.