День просто чудовий.Встала сьогодні зранку, побачіла сестричку, яка спала в ліжечку, я усміхнулась і пішла збиратись в школу.Прийшла на 2-ій урок,4-ий просиділа в музеї з моїми любімими хлопчиками з 8-ого класу, з останього втікла.Пішла з Настьою Долік в чікен хат, наїлися.Там я і зустріла сестричку, з нею пішла додому.Несміялась я так давно, люди на вулиці думали, що ми з нею п*яні або накурені.Вдома поприбирала, нажерлась і сиділа задоволена.В 5 годин написала смс Аня Ковальчук, що хоче зустрітись.Я швидко зібралась і побігла на маршуточку і поїхала до цуму.Коли ми з нею зустрілись, ми обнялись сильно, сильно.Ну от нащо Назар зіпсував наші з тобою відносини?аа нащо?Нам з тобою жеш так добре.Сиділи ми в чікен хаті говорили, говорили і ще раз говорили.За два місяці скільки всього сталось, що нам не хватило часу розказати все один одному.Аня, я ж так скучала.Дякую тобі, що ти вернулась.Я надіюсь що не які Назари нам не зіпсують нашу з тобою дружбу!Нехай тільки посміють, це зробити.Я ЛЮБЛЮ ТЕБЕ! А зараз я сиджу і впрошую сестричку поїхати в Адреналін Сіті на картинг і в кіно або ще кудись піти, бо вдома так не хочеться сидіти.
Життя заїбісь, без тих дибілів мальчіків!Я в цьому вже переконалась, немає пацана- немає і проблем.Невже я добилась цього, що мені ніхто не подобається.Ну немає такого мальчіка, від якого я сходила з розуму дивлячись на нього, такого мальчіка, за яким я буду слідкувати, за його життям за його діями.Але це ж навпаки добре.
пішла я гуляти.