Я вирішила, що взагалі нічого не буду чекати. Нічого і нікого. Скільки можна проводжати поїзди і перемелювати серце на порошок заради когось. Мені і так добре. Без всіх. Просто жити. Просто для себе. Просто в своє задоволення. Після цієї нескінченної важкої зими для щастя мені достатньо блакитного неба у вікні, чаю і музики в навушниках. Те, що судилося, прийде саме. Увірветься в душу, як весняний вітер…але це вже буде зовсім інша історія. (с)