привіт, Влад, як ти?

я знаю, що рано чи пізно ти це прочитаєш. як всім відомо- ми вже не разом. можливо хтось мені зараз буде писати в вк і запитувати щось типу: "як ? чого? ви ж така гарна паараааа". так вот, заздалегідь всім відповідаю- не лізьте в чуже, бо колись так само влізуть в ваше. а це дуже погано.

між нами щось дуже дивне коїться. я знаю все, але не знаю як тобі сказати, але я і сама не розумію, чи хочу я тобі це все пояснювати і остаточно ламати все, себто, ламати тебе. ти дуже мені рідний. так звана частина життя, приємні спогади, ти ж розумієш про що я. але це вже не любов. ти мені як брат, друг, скоріше всього. я не відчуваю любові, розумієш, НЕ ВІДЧУВАЮ. і це найгірше. я хочу переключитись на когось іншого(сука). я не знаю чи варто щось повертати. я не думала, що таке можливо! що можливо тебе розлюбити. ти знаєш яке в мене було до тебе ставлення. я тебе ставила вище всіх у своєму житті. а я була лише доповненням, і те не значним доповненням.

фразу "я тебе більше не люблю" я очікувала почути все ж таки від тебе. ну не так все сталось як гадалось. напевне ти догрався. а коли зрозумів, що втрачаєш- почав цінити. я за все життя не чула стільки приємних слів, як почула за останній тиждень. ти тільки подумай, ще день святого валентина ми провели в абсолютній ідилії, карколомна субота. дякую тобі, ЛЮДИНО, за цю цікаву літню інформацію. ти знав що я ніколи не зможу тебе покинути, але, але. єдине що мене зараз стримує, це те, як я маю дивитись всім твоїм і своїм родичам в очі. вони вже спланували наше весілля, скільки б вони випили і що б нам подарували, як і ми, принципі.

вибач