згадуючи що було года 2 напевно назад, я можу тільки посміхнутися.то був чудовий час.як я подобалася кращим хлопцям нашої школи, як пройшовши по місту, мені посміхалися прохожі та дивилися у слід, я себе відчувала такоою красивою.аж не віриться що колись таке було зі мною.
цікаво, де ж ділася моя краса?
" росту-гарнішаю" ха-ха хто це вигадав?
" росту-старішаю" краще сказати.чи "росту-страшнішаю "
ну дійсно, адже це так і є
я себе такою гарною як тоді, ще не відчувала ніколи.хіба ж кожній дівчині присвячують вірші чи чекають в любий час біля підїзду?ні-і
смс, дзвінки, погляди, зустрічі, помилки, сльози, самотність
переживала все, проходила через все
дякуючи тому всьому, дякуючи тому часу, напевно із-за цього я зараз така яка я є
_
можу сказати, що саме таке переживають ті люди, які гідні цього.в мене в житті такий момент був, дякую за нього :)
хоча кожна людина красива по своєму.хтось рисами обличчя, хтось поглядом, хтось посмішкою.іншим пощастило ж більше.мати чудову фігуру, прекрасне обличчя, та добрий характер.всі до цього прагнуть, але більшість сидить на місці та чекає, чекає на це все.ну так, хороша ідея."я просиджу, воно само все візьметься, само по собі зміниться і все буде ідеально".як би ж то.потрібно працювати і іще раз працювати над собою.тільки праця над собою призводить до хороших результатів

і що я за людина?як швидко змінюється моя думка
почала про одне, закінчила про інше
це я.ось все і виправдання

запам.ятаю про це