це так смішно, робити вигляд що мені все одно, але ж в середині мене все просто перевертається.сказати "пока", а потім сидіти та жалкувати за цю розмову
що зі мною сталося?напевно дійсно, на життя дивлюсь вже не через рожеві окуляри, все ж може бути, вибач, але думки я читати не вмію
добре що тут зареєструвалась, пишу, мені стає добре, ніби висказуюсь, ох