Я не звикла скаржитися. Навіщо комусь розповідати про свої проблеми, почуття, недуги.Особливо малознайомим людям або тим, у кому ти не впевнений. Навряд чи вони тебе почують і зрозуміють, максимум- зроблять вигляд, що вислухали, хоча в їх головах на той момент були абсолютно сторонні думки. Набагато простіше все вирішити самому, пропустити біль через себе, а потім відпустити, ніж скаржитися комусь і говорити, як тобі погано або важко. Уцьому навіть не бачу сенсу, тільки марна трата часу.Співчуття і підтримки, в яких потребуєш, ти все одно не отримаєш, а їх "розумію або співчуваю" можна прирівняти до "ясно" або "мені насрати". Ми втратили почуття жалості до людей. Кожного хвилює тільки його життя і його власні проблеми. До сторонніх нам просто немає справи. Але цеособисто моя думка. У кожного вона може бути різною.