…я похиляюсь на телеграфний стовп і думаю, що я ніколи не розкажу, що робиться в моїй душі, які виникають образи, які, як потоки, як жемчуг, протікають біля мого романтичного серця…

… тоді я наливаю себе вишневим соком моєї неможливої муки і молюся, щоб «Боженька» зробив мене генієм

В усталости смертной к земле ты приник.
Прими мою нежность, закатный двойник.

В часы полуночных теней мы одно,
Нам вместе во тьме догореть суждено.

Ревниво хранишь позабытый завет,
Двойник мой,
и кровь розовеет на свет.

22.12.2012