Все змінюється. Всі змінюються. Не то щоб я тільки що це усвідомила.. це й так зрозуміло. Просто, коли втрачаєш і віддаляєшся від тих людей, яких раніше кохала більше, ніж себе, за яких і в вогонь і воду.. стає якось не по собі. Чи є такі люди, яких мені не вистачає в своєму житті? Звісно є. Але імен ніхто і ніколи не дізнається. Чортова гордість. Гордість і злість. Злість за те, що раніше було так круто разом. Злість за ті почуття. Злість за те, що більше такого не повториться.
Після тих, хто пішов з'являються інші, які в принципі пізніше також йдуть.
Круто тим, в кого є справжні друзі, які на все життя. Або хоча б на декілька десятків років. Вони й правда щасливі люди. Задумайтеся над цим і бережіть тих, з якими вам добре.
Диск «д» на ноуті забитий повністю. Треба щось видалити. Відкриваю папку «фото».. Скільки таких рідних і в той же момент, чужих мені людей, скільки спогадів, приємних і не дуже. Мда. Рука не піднімається видалити. Та що там на ноуті..навіть з вк не можу видалити. Пам'ять. Тільки кому вона треба та пам'ять?

Мені не можна залишатися одною. Ненавиджу ці думки, які настигають тоді, коли нетреба. Але це ще початок, почитали б ви мої документи "ворд", збережені на ноуті, отоді б взагалі афігєли. Іншого слова просто не підібрати.