і лиш квіти на підвіконні нагадають про тебе.

я вже збилася з толку.

україна-польща.

відносини

наші з тобою

псуються, руйнуються

а за вікном перші морози, як рік тому.

можливо вже краще справді піти.?

настав час.?

та я не можу

мене тримає

тримаєш ти, як людина.

ще як друг, тоді

не в силах тебе залишити.

іноді люди йдуть, саме для того, щоб повернутись, не зважаючи на те, що пам’ять - це всього-на-всього дешева м’ясорубка сердець.