Парампампам, я знову тут, добрий день чи добрий вечір всім, хто мене читає!не знаю, як у вас, а у мене в місті сраний сніг вже тиждень лежить, а так як я не можу терпіти зиму, морози і просто кучу снігу - це просто пекло! Знаю, звучить дико, бо снігу в пеклі не буває, але нічьо. Мене виводить цей мороз, знову обкідало, знову шапки і знову рукавиці. Нащо????хочу літа.

Всі вже ходять в теплих куртках, а настя тримається до останнього, мене не курточка гріє, а любов, незважаючи на те, що вже вона не взаємна. Да ні, це навіть не любов, а щось більше симпатії, якась аля легка закоханість. Но все таки, однією любов*ю ситий не будеш, хочеться тепла, уваги і шоколаду з несквіком, щоб все було як тої суботи(не важно що було, це дуже особисте), хочеться уваги і текіли, хочеться кудись в теплі краї і нових знайомств, хочеться нарешті здати ЗНО і поступити в Польщу, а в Україну на заочне, хочеться! Но що для цьогго роблю я? да ніфіга, я все пустила по течії свого останнім часом одноманітного життя, не рахуючи суботу і деякі дні, як наприклад вчора.

Я забула, що час спливає так швидко, що вже пройшов перший семестр, а настя так і не знає, що вона хоче з цього життя! Ні я знаю, але мене ніхто не підтримує, і це якось в стилі бачення всього через рожеві окуляри. Нещодавно, я зрозуміла, нашо мені та вища освіта зараз?так потім потрібна, а зараз хочеться жити, любити, подорожувати, а не вчитися в університеті, ще й в незнайомій країні. Хочеться кохану людину, закордонний паспорт з візою і мільйон налічкою- життя вдалося, но шкода, що це все мрії. Хочеться допомагати маленьким черепашенятам, які потерпають від хижих пташок, хочеться допомагати дельфінам і касаткам, які викинулися по незрозумілих причинах на берег океану, хочеться допомагати африканським племенам, а не сидіти і все зубрити, хочеться творити добро, але як каже моя мама - це не принесе мені ніяких грошей, тільки моє внутрішнє я збагатиться. Тому на цій оптимістичній нотці я закінчую і додам настя кіп кам енд іт кіт кат енд лав піпл.