3 грудня. Як бистро іде час.Його не втримати.Ще трошечкі і мої шкільні будні закінчаться. зараз здається скоріше б вже, але потім все буде не так. Ми як завжди будем хотіти вернути те, що вже просто неможливо. Наше дитинство - найважливіше у житті людини. Його треба прожити незабутньо, не втрачати жодного шансу класно провести час і залишити дуууууже багато спогадів. Адже саме спогади будуть для нас наркотиком десь так років у 70. Та навіть зараз, хоч мені далеко не 70, але я живу спогадами з дитинства. І не тількі я. Ще моя подруга з ясєльок, яка підтримує зі мною відносини до сьогодні.Кожен день наших зустрічей - це ще один день сувмісних спогадів. Я люблю це. І зараз віддала б все, щоб попасти на тиху годину в садочок! Щоб жити таким же безтурботним днем. Щоб бавитися з батьками. Щоб просто жити…