останні два дні насичені, навіть занаддто.согодні мене спідкало щастя.я побачила тебе, я побачила вас усіх.усі змінились, але залишились рідними.а перед очима літо, і тепло, тепло грало з середини, я скучила.ти обіцяв що ми ще відсвяткуєм, так і буде, я вірюю тобі, і завжди згадую вечір коли ти проводив мене додому, Ридзя.Одна цигарка на двох, пам ятаєш?пам ятаєш. знаєте, у нас все ще будо добре, скоро настануть холоди, а у нас у душі буде горіте табірне вогнище.і ми будемо усі разом.зараз перед очима картина:"Тарас обіймає мене на зупинці і каже:"Даша, ти ніколи не вийдеш на льод без мене, я не дозвлю", а на душі так тепло…"тепло і досі.мене не гріє алкоголь, і не гріє батарея.мене гріють спогади, наші спогади, і майбутнє, наше з вами майбутнє.
відтепер усі вільні, і ніхто нікого не тримає.а я сподіваюсь, навіть не так…я знаю що наша історія ще не закінчена.це ми, а ми-назавжди.знаєш це.ви рідні такі для нас, для мене особисто дуже.і оце Ромине"аха, ну Дашкаааа"і оце Владікіне:"Калабок"…це наше все.все таке, таке..чайківське.навіть ні, чайка, вона просто познайомила нас, а все інше ми зробили самі.
у нас у всіх ще багато спільних планів.дуже все багато, і ми їх здійснимо.бо треба, і всі хочуть.я скучаю за вами, хлопчики рідні, за всіма, просто за кімось більше, а за кімось менше., але я скучаю.ще декілька зустрічей, декілька фраз, і все повернеться. відчуваю.