26 октября 2012 года в26.10.2012 00:11 3 0 10 1

ти безболісно вростаєш
у моє ребро
і навмисно витискаєш
вічність із пальця

ніч ковтає і накриває нас
своєю сивою тінню
а ранок ще далеко за небом
метушливо вовтузиться
сполоханим світлом

знаходиш рану на тілі
знаходиш отвір у небі
і цілишся прямо у серце
музикою пливеш по шкірі
впиваєшся ненаситними голками

літо - час радіти
осінь - час переосмислювати радість
жовтень народжує холод
по стеблах піднімається волога
у тобі натомість
протікає запечена ртуть

ти розчиняєшся
мов сіль у воді
як віра у твоїх щирих молитвах
як море в долонях наскрізних

у тобі неозорі помисли
у цих птахів беспорадні пестощі
я писатиму про нас історію
а ти бажатимеш тиші і лестощів

Комментарии

Зарегистрируйтесь или войдите, чтобы добавить комментарий

Новые заметки пользователя

696 — 999

22

В моєму місті немає моря, розумних людей і мого майбутнього

19

гостра нестача гарних речей, людей, вчинків, фото, фільмів, неба, жестів. Все стало таким повсякденним. Нічого не надихає. Порожньо.

21

мої роздуми зазвичай доводять дрібниці до розміру катастрофи

20

Вір у мрію. У неї є приємна особливість-збуватися

25

не выдавить слез тому, кто рос в дыму

25

Напевно, ми занадто горді, щоб сказати один одному "мені тебе не вистачає"