Ми стояли і дивилися одне на одного. Спочатку, ніби утікали по колу, залишаючись всеодно на одній і тій же відстані, згодом просто уклякли на місці і дивилися у вічі. П'ять годин.
П'ять годин ми безперестанно дивилися одне на одного і мовчали. Жоден з нас не промовив жодного слова, не хмикнув і не опустив очі. Ми стояли і дивилися, розуміючи, що зараз вже не знаємо одне про одного більше нічого і від тієї давньої близькості лишився лише нечуттєвий шрам. Я намагалась угадати про що ти думаєш, намагалась налагодитись на твою хвилю, щоб почути хочаб загальнодоступні частоти інформації. Ти не змінював обличчя. Дивився прямо і гордо, так як вмієш тільки ти. Не даючи жодних шансів чи сумнівів, але і не кажучи нічого конкретного. Незмінно суворо і зі зневагою, трішки розбавленою тим співчуттям, яке ти називаєш солідарністю.
Ти, як і колись обіцяв, допомагаєш коли мені тяжко. Не було слів "і в горі і в радості", не було прямих обіцянок, просто колись ми це пообіцяли душею. Я слова не стримала. Ти тримаєш його навіть тоді, коли ми вже НІХТО одне для одного.
Це, напевно, абсолютно не так, але так я це відчуваю. Бо я, як і раніше, не вмію розуміти.
Ми дивилися не змикаючи очей ні на мить і, хоч зараз я згадую з болем, тоді мені було добре. Мені було добре, бо ми рухаємось по колу, ніби на різних кінцях діаметру, рухаючись, та не змінюючи відстані одне між одним.
Мені дуже хотілося заплющити очі і підійти хоч на крок ближче, так, щоб не бачити як змінюється (або ж ні… ;) твій погляд. Напевно, і хотілося щось сказати, але я не вміла говорити тоді.
Я не заплющувала очі. І не підходила. Я знала, що зараз проявити таку слабкість - це найбільш принизливе, що може бути. Для мене. Тобі всеодно. Та і мені уже не сильно цікаво, що думаєш ти, це, начебто, легко передбачити. Важливо розібратись у собі, у своїх залишках шрамів.
Спасибі, що не казав нічого. Спасибі, що лише дивився.
Ми дивилися одне на одного і я розуміла, що ми існуємо окремо. І це було добре, неймовірно добре.
Ми дивилися одне на одного п'ять годин і кожен думав про своє.
Я заспокоювалась.
Але про що думав ти…