Можливо, треба було жити, як всі, А я хотів інакшим бути завжди - Так скучно плисти по течії з ними… Можливо, я не дав тобі теплоту І ти не знаєш погляд через фату. - Логічно. Як можна було з тим жити

Тягуча павутина зйомних квартир І дві душі пробиті сотнями дір, Так страшно, коли не знаєш, що завтра… Тепер я оглядаю знаки, часи І знаю ціну світлої полоси - Не варто шукати винних крім себе…

Я на перед ніколи не вивчаю маршрут, Мені не важливо, тільки б ти була тут, Всерівно куди нас понесе вітер… В житті не важливий сигнал GPS, Якщо не один ти рюкзак свій несеш, То знайдеш для себе десь таки місце.

СКРЯБIН Місця щасливих людей