Моя сімнадціта осінь. Вона промайнула швидко, але з сильним присмаком власного дорослішання. Зараз ти повернулася до мене. Саме ти. Ти така як я, ти в середині мене. Змалювати тебе важко, але я спробую.
Шикарна жінка, саме жінка, ні в якому разі не дівчина! Ти надягаешь кожен день пальто кольору каштанів, чорний капелюшок, круглі темні окуляри, туфлі на підборах, елегантну, але досить просту, сукню. Твоє волося кольору шоколаду, твої очі немов втілення вогню. Сіра парасолька та мундштук у сумочці, так, для куражу скажемо. Твій погляд завжди зваблює своєю мудрістю, та сексуальністю справжньої жіночності яку ти випромінюєшь щосекунди. Ти доступна лиш для не багатьох, тількі для VIP персон.
В темряві ти розсуваєшь завіси в кімнаті та скрізь легкий серпанок туману даешь змогу нарешті завітати зефірному ранковому світлу. Воно дуже крихке, а ти сідаешь в крісло и сплітаєшь з нього шовкове, ледь помітне мереживо. На підвіконні поряд із букетом сухого листя з клену стоїть чашка запашної паруючої кави з корицею та хрусткий круасан з малиновим джемом.
Твої руки найніжніші, уста солодкі та трішки вологі. Твій дім побудований з червоної цегли, на подвір’ ї доріжка з бруківки та живопліт замість огорожі. Кожного дня ти йдеш до парку де своїім вогняним погядом змінюєш звичайну палітру на суміш перламутрового помаранчу та блідого сонячного відблиску. Задощило. Стало млосно.
Гаряча ванна з білосніжною піною, ти скидаешь з себе молочну білизну. Пірнай.
Саме ти в мені, саме твій золотистий присмак відчувається в моїх парфумах!