Моя країна спить - вона втомилась,
Повіки опустила, прилягла.
Казала на хвилинку - не судилось,
Бо летаргія гору узяла.
Замовкла її пісня солов'їна,
І мова калинова відцвіла.
Вже двадцять років спить моя країна,
А тільки ж на хвилинку прилягла!
І поки безтурботно вона спала,
На руки одягли їй кайдани.
Так непомітно наймичкою стала,
Не врятували козаки-сини.
Куди ж дивилися вусаті, чорнобриві,
Коли язик їй мову відрізав,
Коли у неї скроні посивіли,
Й орел двохглавий вишиванку зняв?
Моя країна спить - вона втомилась,
І самотужки встать немає сил.
Та кров її у жилах не спинилась,
І не поменшало в запасах гострих вил!(с)