Цю історію мені розповів один хороший товариш у піонерському таборі, (як згадую тепер) – при кумедних обставинах. Та не це головне. Я хотів би сказати, що найкращі друзі мають бути схожим саме на нього.
Отже:
Був собі юнак, вже майже дорослий, а із рідних – у нього лише батько, мільйонер. Але ніякі купюри не зберегли старого чоловіка. Незабаром він помер. Та перед цим, відчуваючи, що сили полишають його, написав синові заповіт.
…Ось юнак уже круглий сирота. Тяжко на душі, немає кому поспівчувати, от він і читає акуратно складений папірець:
«Любий сину,
Розумію, як тобі важко, тому прийми мій тобі подарунок: сходи на ґанок і під найбільшим, найгарнішим абрикосом, під моїм улюбленим, відкопай чемодан. Думаю, тобі сподобається…
Т.Б.»
Юнак здивувався не стільки змісту, скільки об’ємові повідомлення, хоча зробив усе так, як було сказано. Відкриває брудний коричневий чемодан, а там – кілька мільйонів! Готівкою! А над купою паперового багатства – така ж, як попередня, записка. І написано:
«Гроші твої. Як хочеш, так і витрачай. Але не забувай або здоровий глузд, або мене.
Т.Б.»
Не довго думав юнак і покликав усіх друзів, яких тільки знав. І разом вони гуляли… Тиждень, місяць, а на тридцять шостий день зарубіжні купюри закінчились. Прогуляли, пропили, програли в казино і просто протринькали все: гроші, автомобіль, дорогі меблі, честь… Після цього веселощі скінчилися. Друзі кудись раптово зникли, а юнакові нема на що жити. Він іде просити шмат хліба до «друзів» додому, благає про притулок, але кожен, без винятку, відповідає: «Ти вибачай, але було б чим – допоміг би. А так!..» – і розводять руками, а за їх спинами всього вдосталь – і добра, і харчів. Знаєте, як таких людей називають?.. Так, як ви і подумали!
Так от, зневірився в них юнак і поплівся додому, в порожній, занедбаний будинок. Там, у найбільшій кімнаті, ставить стілець, накидає на шию мотузок, що прив’язав до люстри під самою стелею, і…
Несподівано крихка стеля розкрошилася на маленькі шматочки, самогубець добряче шльопнувся на п’яту точку, а на нього – ціла злива кольорових купюр. Грошей виявилось удвічі більше, ніж першого разу. А посеред всього цього паперового багатства – маленька непримітна записка:
«Що ж, синку, здогадувався, що до цього дійде. І ось тобі стартовий капітал і порада на все життя: «Будь обережний, коли вибираєш справжніх друзів. Вони пізнаються тільки в біді…
Назавжди, Т.Б.»