вісімнадцяте літо затуляє повіки спекою
я зібрала всі речі, як збирала багато разів
забираюся звідси, полетіти б скоріше лелекою
полишивши цю землю, загарбану, все без змін

я би в штати рвонула, оті де пахне свободою
де немає відчаю, лиш купа смачнющих страв
де всім байдуже хто ти й не судять тебе за вродою
там всі люди – це люди, а не сміття без прав

я забилась в куточок, морально спаралізована
тут ніхто по-інакшому жити уже не вміє
лиш у мріях та снах я вкотре і знову врятована
тут, у штатах, свобода всю душу і серце грі