Все неправильно. Шкірка з грибів не злазить, так, як повинна,
хоч я поливала окропом їх. У старого таксиста
мапу міста не то пожувала собака, не то спіткала лиха година.
Паста зубна не та, на смак не така, як жуйка з дитинства.
Все не слава богу, в маркеті просять права, не дають ні кемел, ні кьянті,
і найгірше – вісімнадцять мені давно, і насправді це добре видно очима,
сів айфон, ще до того, як сім купюр на поповнення застрягли у автоматі,
осінь стала бридка і мокра і взагалі перетворюється на зиму.
В групі в басейні немає місця, четвертий тиждень просять мене чекати,
від постійної їжі, відсутності сексу, від дощу і холоду липне до мене радо кожна зараза,
мама хоче в ізраїль, там тепло і мертве море, а я сама ніби мертва, мені б поспати,
все не так, зокрема, посадили Юлю, тільки Юлю, а не їх усіх і одразу.
Все нестерпно, наприклад, те, що тебе ніяк не потягнеш за светер синій
І не відведеш за за ріг, де коло парку калюжа в формі верблюда,
І у ній відбивається дерево, назва якого невідома мені донині,
І паркан, і червоний автобус, який проїздить нечасто, і перехожі люди,
або що тобі не покажеш, як діти сміються і крутять очима в візках інвалідних,
ті, що їх привозять до парку щодня якісь вихудлі, тоскні, серйозні пані,
і це ж, очевидно, значить, що за ними в притулку тут поруч дбають цілком солідно,
І ще, очевидно, значить, що діти завжди щасливі, і загалом їм обставини по барабану.
І також недобре, що я розлила на кухні олію, і тепер там смердить і слизько,
І що в ванній завівся павук і закисло домашнє зелене мило,
і ще те, що кажу тобі – не підходь, не стій коло мене так близько,
І ти посміхаєшся й йдеш собі, ніби я тебе і правда про це просила.