в хвилини, коли розумієш, що в тебе нічого не виходить, то опускаєш руки, лишаючись на самоті з своїм " наркотиком", і думаєш " коли б то здохнуть". банально. ненавиджу коли в мене в голові подібні думки, адже Бог дав мені все для щастя, а я зациклившиь на одній проблемі, руйную собі все життя. + до всього - моя дурна голова, яка мріє. забагато. на жаль(