Оцих пару днів, шо в мене не було нета, я тупо не знала чім себе розвлікти, бо практично всі фільми на ноуті я передивилась, скачять нові не могла, енді уорхола дочітала і тупо сиділа втикала в одну точку і мій взгляд направився на діск, якій нам видали в кінці 11 класу, де були зняті на відєо урокі наші, останній дзвоник і канєшно випускний.І я не думаючі довго, рішила переглянуть якой то катя була в 11 класі, в молодості, так сказать.Коли я дивилась мені казалось, шо це так недавно було, бо я помню всі ті шуткі і тупі реплікі моїх однокласників як вчьора, а потім коли я добре подумала, то мені показалось, шо півжизні пройшло, шо такого зі мной даже і не було, бо та жизнь, яка в мене зара повністю відрізняється від тої, яка була тоді.Мені так від того робиться гірко, бо всі помінялись з тих пір.Чього гріха таїть, я часом гоню на своїх однокласників, та шо там, кажу як є, шо вони далбайоби, але як я любила тих далбайобів, як я любила ходить на урокі заради тих далбайобів і як я за ними скучяла перші місяці, і мало того, не прикідала як можна вчіться не з ними.Якось так странно робиться, шо тількі рік пройшов, а всі вже друг другу як чужі, коли ще рік назад ми якось іскріннє любили один одного.Всі пішли в унівєрсітєт, а там як ізвєсно жизнь дуже відрізняється від школьної, в усіх нові друзья, знакомі, нові далбайоби, нові інтірєси і уподобання.Це так ужасно, коли люди, якіх ти любив, уходять по чючють із твоєї жизі просто так, без причіни, бо просто начінаються зміни.По-моєму отак якраз на протязі всьої жизні і тіряються друзья до мінімальної кількості із-за якоїсь хєрні.Ми, люди, такі придуркі, сірйозно кажу, я не втомлююсь переконуваться в цьому