14 августа 2012 года в14.08.2012 14:31 1 0 10 1

Просто є люди, яких слухаєш на одному подиху,
Не рухаючи навіть зіницями, щоб не злякати оцю хвилину,
Коли з чиїхось уст на тебе сходить прозріння.

Я перетворююсь в губку,
Інформація – у воду.
Я поглинаю її і стаю наповненою, свідомою,
Так неначе переступила грані невідомого.

Просто є люди, які говорять банальні речі,
Але таким священним набором слів,
Що все попереднє чим ти жив,
Стає абсолютно чужим.

Слухаєш їх і усвідомлюєш:
Головне – не ритм,
А те, що сказати зумів.
Ти сам собі бог – і це уже мотив,
Творити завжди те, що сам хотів.

Слухаєш їх і усвідомлюєш:
Істина завжди одна,
Просто передається на різних хвилях,
І зовсім не важлива частота,
Бажання усвідомити – важливо.

Просто є люди, яких слухаєш не порушуючи тишину,
Відчуваючи їхній ріст і глибину.

Є люди, яких я осмислюю
і мовчу.
(я теж до цього доросту)

Комментарии

Зарегистрируйтесь или войдите, чтобы добавить комментарий

Новые заметки пользователя

696 — 999

17

В моєму місті немає моря, розумних людей і мого майбутнього

14

гостра нестача гарних речей, людей, вчинків, фото, фільмів, неба, жестів. Все стало таким повсякденним. Нічого не надихає. Порожньо.

16

мої роздуми зазвичай доводять дрібниці до розміру катастрофи

14

Вір у мрію. У неї є приємна особливість-збуватися

19

не выдавить слез тому, кто рос в дыму

19

Напевно, ми занадто горді, щоб сказати один одному "мені тебе не вистачає"