хочеш як краще, а виходить, як завжди.
така от правда нашого життя.
чого я до нього причепилася? сотні раз переконувала себе в тому, що все добре, думала про те, що мені варто заткнуться і хоч трохи думать, перед тим, як говорить..але ж ні. бліна. сварка. знову. йобтвоюматьякменецедостало. і сама винна.знову. пф ><
чого я така лінива? я колись почну робить, хоч шось?
ну сьогодні, звісно, допомагала батькам весь день.. то те. то те.
але ж..це більше через то, що так треба..ане через то, що я хочу.
я лінива. да. це факт. і я нічого з цим не можу зробить.
точніше буде мабуть сказать, що не хочу.
а тепер про хороше.
один мій друг поступив в Київ) це, звісно, не значить, що я буду зустрічать його частіше..чи гулять з ним. врядлі -.-
але я рада за нього. ураура. поздравляшки)
зараз я піду в душ. потім налью величезну чашку смачнючого чаю.нагрію вареників з сиром.закутаюся в теплий-теплий халат і буду втикать серіальчик.
почала зирить "во все тяжкие". перші серії радують.
а завтра знову на роботу (
вставать рано..а в мене в голові одні серіали. :D
і ще..напишу йому. надіюсь помириться. ну або хоча б не зробить все ще гіршим.
амінь.