Хочу бути
модним
крутим
поетом,
щоб у мене були
групіс
із числа
молодих поеток,
щоб, коли я виходжу на сцену,
вони кидали в мене трусами,
щоб, коли я сходжу зі сцени,
вони приносили мені квіти,
щоб, коли я заходжу в гримерку
вони мене вже чекали всередині, готові на все,
щоб, коли я заходжу в гримерку,
охорона викидала їх нахуй,
щоб, коли я сиджу в гримерці,
вони ломились крізь двері,
щоб охорона їх не пускала
і викидала нахуй
всіх, у кого немає цицьок
або, як мінімум, задниці
а тих, у кого є одне і інше
пускала до мене і тоді
щоб поетки з нормальними задницями і цицьками
обсідали мене акі Хью Хефнера,
щоб мастились вершками,
злизуючи їх одна з одної
і робили мені пропозиції
непристойного характеру,
попиваюче моє шампанське
з моїх кришталевих бокалів,
сидячи в моїх пухових кріслах
в моїй гримерці,
або
у мене на колінах,
а я
би мацав їх
за цицьки і задниці
і відхиляв
їх брудні пропозиції,
обливав би їх
шампанським
із зневагою,
читав би їм при цьому
назідатєльні лєкції
про моральний кодекс
і тренди в постмодернізмі,
і про те, що жінка
має бути лейді,
а не групі,
і про користь важкої праці,
яка робить зіркою
і зайобаним,
і тоді, після всього,
щоб моя охорона
викидала їх нахуй -
в кінці кінців,
якщо я крутий
і модних поет -
нахуя
мені
здались
групіс
із числа
молодих
поеток?
Андрій Шийчук