вчора мені в анонімках, серед всіх безглуздих розсилок, серед всіх нікчемних запитань попалося от це.. "от чего умирает любовь?".. і мені чого стало так не по собі..захотілося поговорить на цю тему..
Заради кохання люди чудять такі шалені речі, подвиги, пишуть вірші, музику, малюють картини.. Всім хочеться, щоб це почуття продовжувалося вічно. Але часто воно все проходить.. У когось повільно..розтягується на тижні/місяці/роки.. а в когось все проходить одного сонячного вівторка. І чому ж так? Всі вроді стараються..чи може недостатньо? в анонімках я постаралася виразить свою точку зору, але російською.. вийшло трохи коряво.. не знаю навіть чи немає там помилок..а тут напишу українською. Постараюся без тавтології)
1. Кохання убиває ідеалізація. Коли ми закохані, нам здається, що наш коханий (чи кохана) найкращі..ми не помічаємо майже нічого. Тільки коли приходить те розчарування і тверезим поглядом ми можемо оцінить, що «а він таки розкидає свої носки під ліжком..мене це бісить», «а він таки чавкає, як їсть.. .мене це бісить», «а вона не така й розумна, як я думав», «а вона коло зеркала проводить більше часу, ніж зі мною..».. вроді й нічого такого.. але хіба закохані це помічають? Ми бачимо тільки те, що хочемо бачить і чуємо те, що хочемо чути..Але, щоб навчитися вживатися з людиною треба приймать його як і плюси, так і мінуси..
2. Кохання убивають рамки. Коли людина нам дорога, ми хочемо володіти нею. Цілком. Щоб вона проводила час якнайбільше з нами.. і коли твоє щастя одного дня заявляє « я іду з друзями на футбол, а фільм ми подивимося завтра», ти починаєш панікувать.. починаєш ставить якісь умови, погрожувати, вимагати.. установлюєш свої правила. Але він же ж такий як і ти. Така ж людина.. Ти затягуєш на його шиї петлю і не даєш повітря..і одного дня він візьме себе в руки..розвернеться і піде.. а ти так і залишишся одна, з вірьовкою в руках..
3. Кохання убиває недовіра. Собі. Йому. Всім. Насамперед самій собі. Якщо він з тобою, значить ти для нього найкраща.найгарніша.найрозумніша.найсексуальніша..та і взагалі.. най най най.. Але ж тобі все одно треба копатися в голові і думать, що «я занадто погана. За що він мене кохає? В мене жирні ляшки. Занадто коротке волосся.. а он у Свєтки і задніца покраща..і сіськи побільші..чому він не з нею?».. потім починається недовіра до нього «Він мабуть хоче буть з нею..але мене просто терпить..незрозуміло чому.. він мене не кохає».. і нарешті до тої ж Свєтки «Шльондра, вона посміхнулася моєму(!!) хлопцеві.. думає, що якщо вона гарніша, то їй все можна?».. дивна ситуація. Потрібна мінімальна довіра в відносинах. Хіба ж ревнощі призводили до чогось хорошого? Нерви, скандали, крики, сльози.. хіба воно того варте?
4. Кохання убиває звичка. Коли в відносинах закінчується пристрасть, то тут одне з двох..або почнеться ніжність, люди не хочуть нікого шукать..або..все рухне. Це як наркотики. Наркомани з часом перестають отримувати задоволення від одної і тої ж дози наркотика.. вони підвищують дозу..все більше..більше..і все-передоз. Те ж саме і в коханні. Закохані втрачають голову один від одного.і коли їм немає чого більше «підвищувать».. в них немає більше «дози».. вони перегорають.
5. Кохання убиває недосказаність. Монолог сама з собою до добра не доведе. Нерозуміння це не словечка «Він любить футбол, а я картошку фрі».. «Він любить прокидаться в 6 ранку, а я в 15.00».. це все не те. Нерозуміння, це насамперед, невміння говорить з своєю другою половинкою. Ну тобто як..говорить, то вміють і люблять всі…а от слухать? Якщо ви не будете розмовляти..то все накопичиться всередині..і врешті решт взірветься. Я думаю не важко, хоча б годину в день, сісти навпроти один одного і відверто поговорить.. поки відносини не розірвалися по швам, як дешеве пальто.
6. Кохання убиває зрада. Тут навіть і розшифровувать не треба. Люди не такі й моногамні, як нам здається. Вони завжди в пошуках чогось кращого..чогось більшого. Коли ви зупинитеся, коли ви будете цінить те, що маєте..тоді у вас буде все добре..а так..
7. Кохання убиваєм ми самі. Писать можна довго і нудно..приводячи все інші і інші докази, факти..але я думаю вистачить і 7 пунктів, якщо ви звісно дочитали і не заснули) Люди досить цікаві істоти. Як то кажуть «Зробить краще вже пізно, але погіршити ситуацію можна встигнути». Навіщо? Якщо ви бачите, що відносини не ті, хіба не можна спокійно розійтися? Навіщо образи в адресу один одного? Так бридко дивитися на то, що колись люди, які говорили один одному «я тебе ТАК кохаю. Дуже-дуже».. зараз поливають один одного брудом і розказують всім «ааа.. то не відносини були.. то фігня.. з ним (нею) було хуйово».. Якщо й насправді було так хуйово, то чому ж ти терпіла (терпів) ? Для чого ця брехня? Мали б елементарну повагу і совість признаться всім, і насамперед собі, що «так. З ним (нею) було добре. Я його (її) кохала (кохав) …але просто не склалося».. Я не бачу в цьому нічого принизливого. Будьте людьми!
хух. Якщо в вас є що добавить чи виправить, то можете катать мені анонімки.
https://www.formspring.me/mazayets